Задать свой вопрос

Имя
Email
Суть вопроса

О возможности применения в крымских кейсах статьи 3 Протокола No 4 и статьи 1 Протокола No 7

Следует напомнить, что Генеральная Ассамблея ООН в своей резолюции от 27 марта 2014 года A/RES/68/262 о территориальной целостности Украины призвала все государства, международные организации и специализированные учреждения не признавать  изменения  статуса  АР  Крым  и города Севастополя на основе прошедшего  16  марта референдума и воздерживаться от любых действий, которые можно было бы истолковать как такое признание.

Статья 1 Протокола № 7 устанавливает, что иностранец, на законных основаниях проживающий на территории какого-либо государства, не может быть выслан из него иначе как во исполнение решения,  принятого в соответствии  с  законом,  и  должен иметь  возможность :

(a)  представить аргументы против его высылки;

(b) требовать  пересмотра  его  дела,  и

(c)  для  этих  целей  быть представленным   перед   компетентным  органом  или  перед  одним  или  несколькими  лицами, назначенными  таким  органом.

Таким  образом,  для применения этих гарантий необходимо, чтобы высылаемый   иностранец   проживал  на  территории  Российской  Федерации  и  был  выслан  с территории  Российской  Федерации.  Требование о непризнании  изменения статуса АР Крым не позволяет   рассматривать   высылку   с   территории   Крымского  полуострова   как   высылку  с территории РФ.    В   этом   контексте  важным  является решение  Европейского  суда в деле Denizci and others v. Cyprus  (Judgement  of  23 May  2001; Applications nos. 25316-25321/94  and 27207/95; §§ 407-411) по статье 3 Протокола № 4 (запрет высылки граждан). В этом деле Суд указал, что ссылок на то, что Правительство   Кипра   контролирует   только   южную   часть   полуострова    недостаточно  для утверждения, что имела высылка на территорию другого государства. Это означает, что обратная ситуация — отказ допустить граждан  Украины,  следующих   из   Крыма,   на   материковую   часть Украины или даже высылка в Крым не может рассматриваться как нарушение положений статьи 3 Протокола № 4, поскольку Крым по-прежнему является территорией Украины.

Однако  это  не  означает,  что  и  первая,  и  вторая  ситуации  не  могут  быть  рассмотрены в контексте статьи 2 Протокола  № 4  как  нарушение  свободы  передвижения  или  в  контексте ст. 14 Конвенции как дискриминация.

Смотрите также

Кваліфікація дій військовий ЗС РФ як звичайних злочинів за Кримінальним кодексом України
Аналитика

Регіональне угруповання військ як форма контролю РФ над Білоруссю

10 жовтня 2022 року російські війська здійснили масові ракетні удари по всій території України, зокрема по цивільним об’єктам та об’єктам енергетичної інфраструктури, що суперечило принципам міжнародного гуманітарного права: розрізнення, воєнної необхідності та пропорційності. Під час нападів Лукашенко О.Г. заявив про розгортання “Регіонального угруповання військ” (далі — РУВ) в рамках “Союзної держави” (далі — СД) на […]
Аналитика

Пам’ятка кримського призовника

На тлі провалів на фронті та величезних втрат серед російських військових, Володимир Путін оголосив про початок часткової мобілізації. Так, прихована мобілізація велася і до цього, але тепер війна стала "примусовою" для дуже широкої категорії осіб, в тому числі - мешканців тимчасово окупованих українських територій, включно з Кримом. 
Аналитика

Універсальний чек-ліст документів до міжнародних судових та квазісудових інстанцій

В рамках проведеного 10 серпня 2022 вебінару «Захист права власності в умовах збройного конфлікту», експертами РЦПЛ був підготовлений, зокрема, і універсальний документ-пам’ятка, що полегшить роботу всіх, хто так чи інакше задіяний у подачі документів у міжнародні судові/квазісудові інстанції. Документ складається всього з 6 сторінок, є наглядним та послідовним. Сподіваємось, він стане в пригоді юристам, адвокатам, […]
Аналитика

Кваліфікація дій військовий ЗС РФ як звичайних злочинів за Кримінальним кодексом України

ОБСЄ звернула увагу України на наведену некоректну практику переслідування російських військовослужбовців як звичайних злочинців за відповідними статтями, зокрема за такі злочини як незаконний перетин кордону, посягання на територіальну цілісність та інші.
Аналитика

Російський геноцид в Україні: 100 років винищення української нації

У процесі деокупації захоплених Росією територій стає відомо про вчинення РФ діянь, які, prima facie, мають ознаки злочину геноциду і в майбутньому можуть бути кваліфіковані як геноцид ад’юдикаційними установам різних рівнів.