Задать свой вопрос

Имя
Email
Суть вопроса

О возможности применения в крымских кейсах статьи 3 Протокола No 4 и статьи 1 Протокола No 7

Следует напомнить, что Генеральная Ассамблея ООН в своей резолюции от 27 марта 2014 года A/RES/68/262 о территориальной целостности Украины призвала все государства, международные организации и специализированные учреждения не признавать  изменения  статуса  АР  Крым  и города Севастополя на основе прошедшего  16  марта референдума и воздерживаться от любых действий, которые можно было бы истолковать как такое признание.

Статья 1 Протокола № 7 устанавливает, что иностранец, на законных основаниях проживающий на территории какого-либо государства, не может быть выслан из него иначе как во исполнение решения,  принятого в соответствии  с  законом,  и  должен иметь  возможность :

(a)  представить аргументы против его высылки;

(b) требовать  пересмотра  его  дела,  и

(c)  для  этих  целей  быть представленным   перед   компетентным  органом  или  перед  одним  или  несколькими  лицами, назначенными  таким  органом.

Таким  образом,  для применения этих гарантий необходимо, чтобы высылаемый   иностранец   проживал  на  территории  Российской  Федерации  и  был  выслан  с территории  Российской  Федерации.  Требование о непризнании  изменения статуса АР Крым не позволяет   рассматривать   высылку   с   территории   Крымского  полуострова   как   высылку  с территории РФ.    В   этом   контексте  важным  является решение  Европейского  суда в деле Denizci and others v. Cyprus  (Judgement  of  23 May  2001; Applications nos. 25316-25321/94  and 27207/95; §§ 407-411) по статье 3 Протокола № 4 (запрет высылки граждан). В этом деле Суд указал, что ссылок на то, что Правительство   Кипра   контролирует   только   южную   часть   полуострова    недостаточно  для утверждения, что имела высылка на территорию другого государства. Это означает, что обратная ситуация — отказ допустить граждан  Украины,  следующих   из   Крыма,   на   материковую   часть Украины или даже высылка в Крым не может рассматриваться как нарушение положений статьи 3 Протокола № 4, поскольку Крым по-прежнему является территорией Украины.

Однако  это  не  означает,  что  и  первая,  и  вторая  ситуации  не  могут  быть  рассмотрены в контексте статьи 2 Протокола  № 4  как  нарушение  свободы  передвижения  или  в  контексте ст. 14 Конвенции как дискриминация.

Смотрите также

«Культурна спецоперація», або як Росія використовує свою культуру у війні проти України
Аналитика

Шкільна освіта: прихована зброя РФ проти України

Російська Федерація усвідомлює ідею важливості шкільної освіти для суспільства, але передусім не для навчання, а для формування потрібного авторитарній державі світогляду, за наявності якого суспільство готове виконувати поставлені державою цілі, навіть якщо вони не відповідають загальноприйнятим людським цінностям. Дитина у такому процесі стає не суб’єктом здобуття освіти, а керованим нею об’єктом. У РФ шкільна освіта […]
Международные преступления | Аналитика

Табори відпочинку як ще один засіб викорінення української національної ідентичності дітей з окупованих територій

Російська Федерація продовжує імплементацію політики, спрямованої на насильницьку передачу дітей у російську національну групу. Її діяння мають ознаки злочину геноциду відповідно до статті 2 (е) Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, відтвореній у статті 6 (е) Римського статуту Міжнародного кримінального суду.
Инструкции

Що робити у разі зникнення людини безвісти в умовах збройної агресії?

Збройна агресія Росії породжує чимало злочинів, серед яких, зокрема, викрадення, примусове переміщення та позбавлення свободи. До цього додається захоплення українських військових у полон у процесі ведення бойових дій. Також не забуваємо про утримання окупантами цивільних осіб з окупованих територій. Результат цього — втрата контакту зі своїми близькими, їхнього місця знаходження та статусу. Такі ситуації змушують […]
Аналитика

«Культурна спецоперація», або як Росія використовує свою культуру у війні проти України

«На війні всі методи хороші…», – говорить Росія. І по-справжньому вірить, що на війні проти всього світу варто використовувати не лише свою «другу армію світу» чи загін пропагандистів на чолі зі Скабєєвою, Соловйовим та іншими. Вона використовує і свою культуру та історію. Кремль давно навчився використовувати «культуру» як засіб пропаганди та просування проросійських наративів. Росія […]
Аналитика

Режим Лукашенка та Білорусь: агресор та учасник збройного конфлікту?

24 лютого 2022 року розпочався третій етап збройної агресії РФ, яка набула широкомасштабного характеру. Роль РФ як агресора прослідковується ще з моменту вторгнення на територію Криму в 2014 році. Водночас Україна отримала ще один удар з боку північного сусіда – Білорусі та режиму Лукашенка. Хоча й Лукашенко досить давно підтримує Президента РФ, використання території Білорусі […]
Аналитика

Регіональне угруповання військ як форма контролю РФ над Білоруссю

10 жовтня 2022 року російські війська здійснили масові ракетні удари по всій території України, зокрема по цивільним об’єктам та об’єктам енергетичної інфраструктури, що суперечило принципам міжнародного гуманітарного права: розрізнення, воєнної необхідності та пропорційності. Під час нападів Лукашенко О.Г. заявив про розгортання “Регіонального угруповання військ” (далі — РУВ) в рамках “Союзної держави” (далі — СД) на […]