Російська Федерація продовжує імплементацію політики, спрямованої на насильницьку передачу дітей у російську національну групу. Її діяння мають ознаки злочину геноциду відповідно до статті 2 (е) Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, відтвореній у статті 6 (е) Римського статуту Міжнародного кримінального суду.

Дана політика має низку векторів:

• насильницька передача дітей у російські родини, жертвами якої у 2022 році стали 400 неповнолітніх українців;
• “перевиховання” та інтеграція українських дітей у таборах відпочинку;
• диспансеризація неповнолітніх з нових окупованих територій з подальшою безстроковою депортацією на територію РФ.

Серед 307 дітей, повернутих в Україну, більшість — ті, яких було вивезено агентами РФ під приводом відпочинку в таборах. Протягом 2022 року, за даними Лабораторії гуманітарних досліджень Єльської школи громадського здоров’я, жертвами відповідної політики стали, щонайменше, 6000 тисяч дітей, які були поміщені для “перевиховання” у 43 інституціях в окупованому Криму та на території РФ. Слід зазначити, що “голова Республіки Крим” Сергій Аксьонов озвучував плани прийняти ці ж 6 000 дітей лише протягом літнього сезону і виключно на території анексованого півострова. До того ж, щонайменше, 2 000 дітей, переважно з т.зв. ДНР/ЛНР були вивезені в табори та санаторії в Білорусь. Представники т.зв. ДНР стверджують, що протягом 2022 року в таборах відпочили 18 000 дітей. Відтак, кількість постраждалих неповнолітніх є значно більшою. У даному контексті інформація, надана окупованим міжнародним дитячим центром “Артек” про плани прийняти у 2023 році понад 49 тисяч неповнолітніх, насторожує, адже серед них з високою ймовірністю будуть діти з окупованих територій України. У всякому разі орієнтовна кількість вивезених до таборів дітей, щонайменше, у 20 разів перевищує число репатрійованих на батьківщину. Єдиний юридичний механізм повернення дітей з окупованих територій та РФ – відсутній.

З повною версією аналізу можете ознайомитися нижче