За офіційними заявами органів, що діють в оккупованому Криму, у Сімферополі виявлено 450 об’єктів, у Сімферопольському районі – 590, у Судаку – 338, Ялті – 225 та в Євпаторії – 36. Серед цих об’єктів виявлено 358 фундаментів, 590 фундаментів будинків та 474 будинки, в яких проживають люди. При цьому місцевою владою робляться кроки щодо знесення таких будівель, які, як правило, здійснюються, без судового рішення та/або без дотримання прав власників таких будівель (У Севастополі знесли 7 торгових павільйонів; У Жигулиному Гаю «роздавили» самобуди). Прикладами нормативних актів із цих питань можуть бути постанови органів місцевого самоврядування.

Перспективи справи цієї категорії залежить від фактичних причин. Як випливає з повідомлень у пресі під знесення потрапили як будинки, в яких їх власники фактично проживали, так і будівлі, зроблені з метою “застовбити” ділянку (так звані “часи”). Значення мають також давність існування та відносини, що склалися з владою щодо цієї споруди. Загалом до таких справ можуть бути застосовані висновки Європейського суду у справі Öneryildiz v. Turkey (Application No. 48939/99; Grand Chamber Judgement of 30/11/2004). У цій справі Європейський суд дійшов висновку, що наявність права держави на знесення самовільної споруди не є нескінченно тривалим у часі і має бути реалізована з розумною швидкістю. Якщо ж володіючи такою можливістю державні органи довго не вдавалися до цього права, то власник такої будівлі може претендувати на захист за статтею 1 Першого Протоколу до Конвенції.