З початку окупації Кримського півострова його медіаполі зазнало значних змін. Загалом за трохи більше одного року окупації правозахисниками було зафіксовано 25 фактів тиску силовиків на журналістів. Тринадцять разів «незручній» пресі забороняли відвідувати та висвітлювати офіційні заходи. На федеральному та місцевому рівні було прийнято чотири документи, що обмежують свободу слова. Серед них сумнозвісні поправки до Кримінального кодексу РФ про заклик до здійснення екстремістської діяльності «з використанням ЗМІ». Вони передбачають жорсткіше покарання саме для співробітників ЗМІ, а також інформаційно-телекомунікаційних мереж (зокрема Інтернет).
Крім того, у травні 2014 року було введено кримінальну відповідальність за «публічні заклики до здійснення дій, спрямованих на порушення територіальної цілісності Російської Федерації» (сепаратизм), а вже у липні 2014 року кримінальну відповідальність за сепаратизм було посилено.
«По суті будь-яке твердження, що Крим є частиною української території, загрожує позбавленням волі на строк до 4 років, а з використанням ЗМІ – до 5 років. І ми знаємо, що вже є кримінальні справи в Криму за цими статтями проти журналістів, які, зокрема, пишуть про Крим», — пояснює правозахисник «Кримської польової місії» Дмитро Макаров.
Таким чином, під удар потрапили не лише професійні працівники медіа, але й кожен, хто наважився заявити в інтернеті про свою незгоду з окупацією півострова. Наразі соціальні мережі у Криму — це джерела активного пошуку екстремістів. Зокрема, у вересні 2015 року керівник апарату антитерористичної комісії Криму Олександр Буличов повідомив, що з початку року за підозрою в екстремізмі було затримано 7 блогерів, які нібито вели дві екстремістські спільноти в соціальній мережі «Вконтакте», пропагували радикальний іслам та поширювали цю ідеологію. Проте, зазначили правозахисники, жодного конкретного прикладу забороненого висловлювання урядовець не навів.
За даними Центру інформації про права людини, до вересня 2016 року на півострові було порушено 5 кримінальних справ за фактами «екстремізму» у соціальних мережах та 3 кримінальні справи стосовно кримських журналістів за статтею, яка передбачає кримінальну відповідальність за «заклики до сепаратизму». Ці події по суті витиснили більшість українських медійників із кримського ринку.
Однак така політика витісняє не лише журналістів та блогерів, а й простих людей з активною громадянською позицією. Яскравим прикладом у цьому сенсі є випадок Еміля Курбедінова, який здійснює професійний захист у багатьох кримінальних справах, які веде влада РФ проти кримчан. Часто це справи, які мають ознаки політичного переслідування.
26 січня 2017 року адвоката було затримано співробітниками Центру протидії екстремізму МВС РФ в Республіці Крим і доставлено до м. Сімферополя для допиту. Водночас у його будинку також було проведено обшук. Причиною таких дій був пост у мережі Фейсбук 5 червня 2013 року, тобто розміщений задовго до початку окупації.
Щодо Еміля було складено протокол про адміністративне правопорушення за статтею 20.3 Кодексу про адміністративні правопорушення РФ. Згідно з протоколом, порушення полягало в публічній демонстрації відео, в якому містилася символіка мусульманської організації Хізб-ут Тахрір. Ця організація визнана екстремістською на території РФ, але дозволена на території України. У той же день ухвалою Залізничного районного суду м. Сімферополя, підконтрольного владі РФ, Курбедінову було призначено покарання у вигляді 10 діб адміністративного арешту.
Сучасні соціальні мережі, в яких так багато людей можуть повідомляти факти, свідками яких вони були, розміщувати відео та зображення, змінили ту реальність, в якій влада могла б повністю контролювати зміст інформації. При цьому держави ще не повністю сприйняли цю нову реальність.
І хоча російські ЗМІ активно виступають за офіційні доповіді про героїчний характер війни в Україні, а також про жертовність Росії стосовно цієї війни, інші джерела інформації все ж таки дають про себе знати. Враховуючи те, що пропаганда в соціальних мережах почалася до конфліктів на місцях, зі створенням великих мереж тролінгу та інших видів значної онлайн-присутності, Росія повністю усвідомлює всю силу Інтернету і намагається в міру своїх сил надати їй той же наратив, що і в традиційних видах ЗМІ.
_________________________________________
Статтю підготовлено на основі Тематичного огляду ситуації з правами людини в умовах окупації «Крим без правил. Випуск №4. Інформаційна окупація».