Протягом десяти років агресії проти України Російська Федерація послідовно реалізує політику викорінення української ідентичності в дітей з окупованих територій. Депортація, примусове переміщення, розлучення з батьками, передача в російські родини, нав’язування громадянства, політична індоктринація, русифікація та мілітаризація – інструменти, які використовуються для примусового перетворення українських дітей на ворогів власної нації.

З 24 лютого 2022 року депортація та примусове переміщення українських дітей з боку російських агентів набули ознак систематичності та широкомасштабності. Державі-агресору вдалося вивезти, тисячі маленьких українців, зокрема тому, що значна частина з них перебувала в закладах інституційного догляду і в силу, переважно, об’єктивних обставин не була евакуйована Україною. Ще близько 1000 сиріт з окупованого Кримського півострова були депортовані та передані на усиновлення росіянам протягом 2014-2022 років. Зважаючи на масштаби примусового вивезення українських дітей та намір агентів РФ залишити їх під власним контролем назавжди, 17 березня 2023 року Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт президента РФ Володимира Путіна та уповноваженої при президентові РФ з прав дитини Марії Львової-Бєлової. 

Станом  на серпень 2024 року в Україну вдалося повернути 388 дітей з досвідом депортації та/або примусового переміщення. Повернення реалізовувалося громадськими організаціями, благодійними фондами, волонтерами в партнерстві з державними структурами в умовах невиправданої затримки репатріації маленьких українців з боку рф. Значна тривалість у часі, зловживання російськими агентами вразливим становищем дітей та їхніх законних представників, відмова РФ організовано повертати дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, ризик того, що діти постраждають від інших міжнародних злочинів актуалізують розробку й імплементацію прозорого й зрозумілого алгоритму повернення, соціально-психологічної реабілітації та реінтеграції українських дітей з-під контролю РФ у рамках державної політики України з чітким розподілом відповідальності, стратегічним плануванням, виділенням фінансових та людських ресурсів. 

Фізичне повернення дитини під контроль України потребує окремих зусиль задля її адаптації в українському суспільстві. Довгостроковість та серйозність наслідків злочинів російських агентів проти українських дітей вимагає створення окремої інфраструктури послуг, орієнтованих на забезпечення найкращих інтересів дітей та задоволення їхніх унікальних потреб, задля усунення наслідків русифікації, політичної індоктринації та мілітаризації. 

Дане дослідження є компіляцією результатів аналітичної діяльності громадської спілки “Українська мережа за права дитини” , ГО “Регіональний центр прав людини” та БФ “Голоси дітей” за юридичним, сервісним та психо-реабілітаційним напрямком. Документ містить аналіз правового становища українських дітей, які опинилися під контролем РФ, причини, які обумовили захоплення дітей російськими агентами, зокрема, недосягнення цілей деінституалізації перед початком повномасштабного

Ця публікація підготовлена спільно ГО «Регіональний центр прав людини», ГС «Українська мережа за права дитини» та БФ «Голоси дітей» і здійснена за підтримки Фонду «Партнерство за сильну Україну», який фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО «Регіональний центр прав людини», ГС «Українська мережа за права дитини» та БФ «Голоси дітей» і не обов’язково відображає позицію Фонду та/або його фінансових партнерів.

Фонд “Партнерство за сильну України” (ФПСУ) – це донорська програма, що фінансується урядами Великої Британії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. За спільної підтримки уряду України та урядів-партнерів Фонд реалізує проєкти, в першу чергу, на деокупованих і прифронтових територіях, спрямовані на посилення стійкості України перед лицем російської агресії. Метою ФПСУ є зміцнення спроможності українського уряду надавати місцевим громадам критично важливу підтримку в співпраці з громадянським суспільством, ЗМІ та приватним сектором.