16 березня 2014 року у Криму відбувся так званий «референдум про статус Криму», який грубо порушив основи конституційного устрою України, принципи реалізації народовладдя, державного суверенітету, територіальної організації та здійснення державної влади в Україні. Цей референдум започаткував окупацію й подальшу анексію Криму з боку Російської Федерації. Неправомірність референдуму було визнано Конституційним Судом України, ПАРЄ, Генеральною Асамблеєю ООН.

Минуло майже шість років, але неправомірні наслідки невизнаного світовою спільнотою і «референдуму», що не має юридичної сили, тільки посилюються. З боку Російської Федерації це проявляється в дискримінації в усіх сферах державного та суспільного життя, в обмеженні прав та основоположних свобод мешканців тимчасово окупованого Криму та тих, хто вимушено виїхав за його межі.

Поряд з іншими, протиправне втручання з боку Російської Федерації зазнали і політичні права громадян України, зокрема право брати участь в управлінні державними справами, вільно обирати та бути обраним до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Доповідь “Кримський прецедент. Імітація демократії» покликана допомогти світовій спільноті, правозахисним організаціям, міжнародним та національним органам і структурам, а також усім, хто хоче розібратися в ситуації з правами людини у Криму.

Представлений аналітичний матеріал торкається проблематики трансформаційної окупації та імітаційної демократії в Криму, ставлячи за мету показати невідповідність окупаційного режиму де-юре, передбаченого міжнародним гуманітарним правом, та фактичного становища на півострові. Розкривається тематика дискримінації з боку Російської Федерації щодо кримськотатарського корінного народу, зокрема права на створення та функціонування національних представницьких органів. Аналізовано також прояви дискримінаційного ставлення української влади до внутрішніх переселенців із Криму на материковій частині України щодо неможливості ефективної участі в місцевих виборах.

Аналіз реалізації політичних прав на території Кримського півострова заснований на застосуванні теорії процесуальної (процедурної) справедливості, згідно з якою легітимність прийнятих політичних рішень, у тому числі в результаті всенародного голосування, зумовлена не лише результатом, а й тим, чи був процес їхнього прийняття чесним, вільним, несфальсифікованим.

Теоретичну основу дослідження склали наукові праці з питань правового режиму окупації, а також історичний матеріал, що ілюструє окупаційні режими, що мали місце у ХІХ-ХХІ ст. У різних частинах світу, порядок проведення виборів та референдумів на окупованих територіях, у тому числі за сприяння ООН. Випуск також включає посилання на міжнародні акти та стандарти, національне законодавство України та Російської Федерації, зокрема окупаційне (акти, прийняті «органами публічної влади Республіки Крим та міста Севастополя») стосовно обраної тематики – реалізації політичних прав громадян, порядку організації та проведення виборів на території Криму. Проведено огляд актів ООН, органів Ради Європи, а також Міжнародного кримінального суду, НАТО, прийнятих у період 2014-2019 років щодо ситуації в Україні загалом та зокрема щодо порушень прав людини на тимчасово окупованій території Кримського півострова.

У доповіді описані реалії російського окупаційного режиму в Криму протягом 2014-2019 років щодо реалізації таких форм безпосередньої демократії як референдум і вибори, порядок організації та проведення яких є яскравим свідченням порушення режиму окупації в частині принципу збереження статус-кво на територіях, що знаходяться під ефективним контролем окупаційної влади.