З моменту окупації у лютому-березні 2014 року та встановлення ефективного контролю над територією Кримського півострова (частини суверенної території України), Російська Федерація поширила на неї власне законодавство та проводить масштабну політику, спрямовану на насильницьку зміну демографічного складу її населення.

З розумінням того, що проголошена як головна мета всеосяжна «інтеграція нових територій» до складу імперії неможлива, поки на них залишатиметься нелояльне до окупаційної влади українське населення, російські влада розпочала запеклу боротьбу за його витіснення з півострова. Для цього, як основний спосіб, було обрано шлях створення на захопленій території атмосфери страху та невизначеності, який доповнює колонізація півострова за рахунок своїх громадян. Особливістю дії цієї атмосфери є те, що вона впливає переважно на нелояльну та потенційно нелояльну частину населення, не торкаючись устрою життя та почуттів тієї частини, яка не тільки відкрито прагне висловити свою лояльність, а й тієї, яка виявляє цю лояльність латентно.

Кардинальна зміна демографічного складу населення на користь лояльних до російської окупаційної влади власних громадян розглядається нею як значна перешкода процесу деокупації та реінтеграції окупованих територій у складі України. Саме тому справжнє дослідження присвячене переважно не тільки визначенню кількісних показників, що характеризують процеси демографічних змін, що відбуваються на території АР Крим і міста Севастополя, а й опису суті окремих взаємопов’язаних та компліментарних політик держави-окупантки, використовуваних методів та інструментів досягнення поставленої мети.

Розуміння суті цих процесів дозволить нівелювати окремі методи та інструменти, що використовуються Російською Федерацією та зменшувати масштаб порушень прав людини й норм МГП на контрольованій нею території, а сприятиме створенню передумов для її деокупації та реінтеграції.