Відповідно до статті 34 Європейської конвенції про захист прав людини, одним із критеріїв допуску скарг до розгляду Європейським судом є наявність шкоди саме індивідуальним інтересам заявника. Скарги «на захист суспільних інтересів» (actio popularis), у яких порушується питання про загальну невідповідність правового порядку в країні стандартам Конвенції, не визнаються Судом прийнятними.
Однак іноді під час розгляду скарг, пов’язаних з обмеженням свободи вираження поглядів, загальний контекст може мати для Суду набагато більше значення, ніж індивідуальні обставини жертви.
Специфіка справ щодо роботи ЗМІ
Засоби масової інформації в демократичному суспільстві є ареною для дискусії з важливих питань. Медіа збирають інформацію та оперативно її ретранслюють суспільству. Тому в скаргах про втручання в діяльність ЗМІ, крім журналістів чи редакції, присутні також і споживачі цієї інформації. Отже, у деяких справах Суду необхідно звернутися до концепції так званого «ефекту охолодження».
Під ефектом охолодження ЄСПЛ має на увазі негативні наслідки дій держави, які виходять за межі окремо взятої справи та здатні вплинути на свободу слова в країні в цілому.
Як виглядає «ефект охолодження» у дії?
Для того, щоб зрозуміти, як, коли і де застосовують «ефект охолодження», звернемося до двох справ ЄСПЛ. Причому в першому варіанті ми розглянемо питання захисту журналістських джерел, а в другому — загальний вплив законодавства на свободу думки.
У цій справі Велика палата ЄСПЛ встановила порушення статті 10 Європейської конвенції. Так, британські суди покарали журналіста у вигляді значного штрафу за відмову розкрити джерела витоку конфіденційної інформації про фінансовий стан компанії Tetra Ltd.
При цьому компанія змогла запобігти розповсюдженню інформації, отримавши судову заборону на її публікацію. Ця заборона унеможливлювала поширення інформації через більшість ЗМІ. Проте під час розгляду справи національний суд ухвалив розкрити особу того, хто забезпечив витік.
На противагу Європейський суд зазначив, що поширення інформації вже було відвернено на підставі припису національного суду, тому вимога про розкриття джерела нічого не змінювала в ситуації. Однак така необхідність з іншого боку обґрунтовувалася тим, що компанія Tetra Ltd продовжувала перебувати під постійною загрозою, що комерційна інформація може бути розкрита тією самою особою безпосередньо, але перед споживачами чи конкурентами компанії.
У результаті Європейський суд зазначив, що ситуація становить конкуренцію між інтересами компанії та зацікавленістю суспільства в існуванні вільної преси. Суд також наголосив, що захист журналістських джерел є однією з основних умов свободи преси. Отже, відсутність такого захисту може стати фактором, який утримуватиме осіб, які володіють важливою для суспільства інформацією, від взаємодії з медіа. Іншими словами, у ЗМІ більше не буде джерел через побоювання їх розкриття.
Таким чином, потенційний ефект охолодження від розкриття джерела інформації робить таку вимогу несумісною з положеннями статті 10 Конвенції.
У цій справі заявник був редактором однієї з невеликих місцевих газет у Польщі. Він опублікував статтю, яка стосувалася проблем із каналізацією в зоні відповідальності місцевого муніципалітету та містила критику на адресу влади. У відповідь він отримав листа від голови муніципалітету, який звинувачував редактора в тому, що публікацію матеріалу викликали особисті інтереси.
Редактор проігнорував цей лист і в результаті був покараний за відмову опублікувати спростування чи відповідь. Йому призначили чотири місяці обмеження волі, громадські роботи та позбавлення права займатися журналістською діяльністю.
Однак в результаті виконання покарання було відстрочено на два роки. Європейський суд підкреслив, що загроза притягнення до кримінальної відповідальності має безумовний ефект охолодження на свободу журналістської діяльності. З огляду на досить суворий характер покарання Суд встановив, що втручання в діяльність журналіста в даній справі не було «необхідним у демократичному суспільстві».
Таким чином, застосування зазначених принципів щодо оцінки ситуації в Криму дає ще один аргумент заявникам при поданні скарг до Європейського суду. Обшуки в журналістів та вилучення техніки створюють загрозу розкриття кола спілкування та джерел інформації. Така ситуація унеможливлює будь-яку обіцянку конфіденційності з боку медіа, що позначається на кількості та якості інформації, яку вони отримують.
Крім того, наявність законодавства, яке несе загрозу притягнення до кримінальної відповідальності (наприклад, положення Кримінального кодексу РФ про екстремізм), значно стримують і самих журналістів від обговорення гострих питань, пов’язаних з окупацією півострова.
_________________________________________
Статтю підготовлено на основі Тематичного огляду ситуації з правами людини в умовах окупації «Крим без правил. Випуск №4. Інформаційна окупація».