Це дослідження, підготовлене експертами та юристами ГО “Регіональний центр прав
людини” у співпраці з Інститутом з попередження злочину геноциду імені Лемкіна,
спрямоване на визначення й аналіз матеріальних і суб’єктивних елементів діянь, вчинених Російською Федерацією з 24 лютого 2022 року, які мають ознаки злочину геноциду проти української національної групи (української нації).

Автори дослідження також присвятили значну увагу характеристиці існуючих та потенційних міжнароджних і національних механізмів для притягнення до відповідальності за злочин геноциду й отримання справедливої компенсації його жертвами.

Щонайпізніше, з моменту початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року Російська Федерація вчиняє діяння, які, prima facie, мають ознаки злочину геноциду і в майбутньому можуть бути кваліфіковані як геноцид ад’юдикаційними установами різних рівнів. З-поміж іншого, мова йде, зокрема, але не виключно про наступні злочини:

• насильницька передача українських дітей на виховання російським громадянам;
• умисні масові напади на цивільне населення та цивільні об’єкти;
• винищення чоловіків призовного віку;
• масові зґвалтування, як метод вчинення геноциду подібно до руандійського сценарію;
• діяння, спрямовані на запобігання народжуваності у межах групи;
• моріння голодом та спрагою, як метод вчинення геноциду, в тому числі перешкоджання діяльності гуманітарних коридорів (унеможливлення евакуації та доставки гуманітарних вантажів);
• викрадення та депортація цивільного населення з України на територію РФ;
• насильницька паспортизація та нав’язування російського громадянства;
• злочини, спрямовані проти представників влади, громадських активістів, журналістів, діячів культури;
• широкомасштабні напади на українську культурну спадщину та ідентичність в цілому;
• злочини проти екосистеми.

Кінцевою метою вищого політичного керівництва РФ є щонайменше часткове винищення українців та насильницька асиміляція більшості населення України з російською нацією. Умисел причетних до злочину осіб, спрямований на ліквідацію політично та суспільно активного ядра української нації, “перевиховання” пасивної більшості в дусі, що унеможливить існування України, як суверенної та незалежної держави.

Діяння, які мають ознаки злочину геноциду, не є хаотичними, а реалізуються в рамках
послідовної і триваючої державної політики РФ, геноцидальний характер якої також є
предметом даного дослідження. Наявність такої політики підтверджується інформацією з державних та провладних ЗМІ РФ, публічними заявами перших осіб з числа політичного та військово-політичного керівництва РФ, заявами публічних осіб з числа журналістів, діячів культури, релігійних діячів тощо. Ці заяви і думки поширюються ними у державних та приватних медіа, на їх особистих сторінках, каналах у соціальних мережах.

Дане дослідження базується на системному підході до вивчення ситуації, яка склалася після початку повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року, з урахуванням подій, що мали місце на тимчасово окупованих територіях України з лютого 2014 року. До уваги також брався історичний аспект пригноблення українців з боку Російської імперії та радянського режиму.